Заради одруження на принцесі Єлизаветі принцу Філіпу довелося відмовитися від грецького титулу і взяти прізвище матері

Єлизавета II, якій 21 квітня виповниться 95 років, висловила глибокий сум у зв'язку зі смертю чоловіка. Її Величність, як і вся королівська родина, оголосила, що буде дотримуватися трауру два тижні.

Герцог Единбурзький хотів, щоб його поховали з королівськими почестями у Віндзорі. Все зроблять згідно з волею Філіпа. Траурна церемонія 17 квітня буде мати статус королівських, але не державних похоронів. «Це повністю відображає побажання герцога», — йдеться в повідомленні. Жалобні заходи розпочнуться о 15:00 за місцевим часом (17:00 за київським часом) і будуть транслюватися по телебаченню. За труною йтимуть члени королівської сім'ї, у тому числі спадкоємець престолу Чарльз. Королева відправиться в каплицю окремо.

Стало відомо, що принц Гаррі вже прилетів до Лондона з Лос-Анджелеса, щоб узяти участь у похоронах свого діда. А ось його дружина Меган Маркл залишилася в США. Вона, як відомо, чекає на другу дитину, і лікар рекомендував їй утриматися від утомливих перельотів. Те, що герцогиня Сассекська вирішила не брати участі в похоронах принца Філіпа, вже викликало критику на її адресу в британських ЗМІ. Одночасно експерти з міжнародних відносин між членами королівської сім'ї в один голос стверджують, що присутність Гаррі на траурній церемонії допоможе йому досягти примирення з найближчими родичами.

Через пандемію коронавирусу і діючі в Великобританії обмежувальні заходи Букінгемський палац просить підданих «не намагатися потрапити на жалобні заходи». На похоронах буде присутня обмежена кількість — не більше 30 осіб. Це єдине порушення останньої волі покійного. Філіп планував власні похорони і хотів, щоб на них запросили 800 осіб. Це ставить непросте завдання перед Єлизаветою II та її помічниками. Вони ретельно продумують список запрошених. Прем'єр-міністр Борис Джонсон оголосив, що вирішив відмовитися від участі в похоронах, щоб поступитися місцем для одного з родичів принца Філіпа…

У 1922 році в Греції стався державний переворот, і сім'я принца втекла з країни

Філіп Маунтбеттен народився 10 червня 1921 року в Керкирі, на грецькому острові Корфу. Син принца Андрія і принцеси Аліси з'явився на світ на кухонному столі. Його батьки були пов'язані кровними узами відразу з декількома королівськими сім'ями. Андрій був сином короля Греції Георга I, представника данського будинку Глюксбургів. Бабуся Філіпа по батьківській лінії — внучка російського імператора Миколи I Ольга Костянтинівна Романова. Принцеса Аліса, представниця гессенського роду Баттенбергів була троюрідною сестрою Миколи II і племінницею останнього російської імператриці Олександри Федорівни. Таким чином, принц Філіп був правнуком данського короля Крістіана IX, праправнуком англійської королеви Вікторії і російського імператора Миколи I.

У 1922 році в Греції стався державний переворот. Революційний суд вигнав з країни принца Андрія разом із сім'єю. Їх забрав британський військовий корабель, присланий його троюрідним братом королем Георгом V. Втеча було настільки поспішною, що немовля Філіп провів більшу частину подорожі в Італію в ящику з-під апельсинів.

Він був наймолодшою дитиною в сім'ї і єдиним хлопчиком. Принц проти власної волі став скитальцем. З Італії сім'я вирушила потягом до Франції. У Парижі Філіп жив в особняку, наданому одним з родичів, але і він не став його домом. Всього через рік, коли маленький принц був у Британії, психічне здоров'я його матері, принцеси Аліси, настільки погіршилося, що її довелося відправити до притулку для божевільних. Його батько, принц Андрій, поїхав з коханкою в Монте-Карло. А всі чотири сестри Філіпа вийшли заміж за німців і перебралися до Німеччини.

Філіп уперше пішов до школи у Франції, однак у віці семи років його знову відвезли в Англію і поселили у Маунтбеттенів у графстві Суррей. «Вважаю, в ті роки ніхто і не знав, що у мене є батько», — сказав він якось. Принц Андрій помер під час Другої світової війни. Після того як німці залишили Францію, Філіп відправився у Монте-Карло, щоб забрати речі, які залишилися від батька — пару платтяних щіток і кілька запонок.

Все це загартувало характер хлопця. Він став рішучим, самостійним, замкнутим. Філіп до кінця своїх днів був упевнений у тому, що його особисте життя нікого не стосується і нікому не цікаве. Він так і говорив своїм біографам.

У нього було безліч інтересів. Він захоплювався історією, технікою, наукою, спортом, полюванням, кіно. Але у Філіпа разом з тим були дві справжні пристрасті в житті — море і Єлизавета. Любов до дружини і служіння короні змусили його відмовитися від блискучої кар'єри морського офіцера.

«Я єдиний чоловік у країні, який не в змозі дати своє прізвище дітям»

З майбутньою дружиною Філіп познайомився в 1939 році, коли навчався у морському коледжі в Дартмуті. Одного разу дядько Філіпа лорд Маунтбеттен привіз туди короля Георга VI разом з юними принцесами Єлизаветою і Маргарет. Красень кузен справив незабутнє враження на старшу з сестер. 13-річна Єлизавета не зводила з 18-річного Філіпа очей. А він, потрібно визнати, всіляко прагнув вразити її уяву — стрибав через сітку на тенісному корті, жартував, із захопленням розповідав про море…

Вони стали листуватися. Єлизавета поставила на своєму столику фото кузена. У 1946 році, після закінчення Другої світової війни, в якій Філіп брав участь як офіцер Королівського флоту і брав участь в боях, він попросив у Георга VI руки його старшої дочки. Король погодився, але висунув умову. Філіпу довелося відмовитися від грецького титулу, прийняти британське підданство і взяти прізвище матері. Так він став Маунтбеттеном.

Як виявилося потім, це були далеко не найважливіші вчинки, на які довелося піти заради Єлизавети її чоловікові. Його, волелюбного і впертого молодого чоловіка, буквально щодня «вчили» жити при дворі. Філіпу не дозволили навіть дати прізвище Маунтбеттен його дітям. Всі четверо стали Віндзорами. «Я єдиний чоловік у країні, який не в змозі дати своє прізвище дітям. Я не що інше, як чортова амеба», — скаржився він нечисленним друзям.

Однак Філіп, граючи другорядну роль у справах державних, намагався бути головним у сім'ї. Він був суворий з дітьми, з кипучою енергією хапався за оновлення палаців і заміських маєтків і управління ними, брав участь в різних заходах, вимовляючи по 60−70 промов на рік, навіть більше, ніж королева. При цьому його часто критикували за те, що багатьом при дворі здавалося грубістю, нестриманістю, відсутністю такту або, як кажуть сьогодні, неполіткоректністю. Одна з його найвідоміших «помилок» сталася під час державного візиту в Китай у 1986 році. Філіп у приватній, як йому здавалося, бесіді назвав китайців вузькоокими. Його слова потрапили в британські газети, які тут же накинулися на герцога Единбурзького з критикою. Цікаво, що в Китаї на цей скандал майже ніхто не звернув уваги.

У 2002 році, в ході візиту до Австралії, Філіп запитав у бізнесмена-аборигена: «Ви все ще кидаєте списи один в одного?» Це теж спробували роздути в скандал, однак австралійці від душі посміялися над жартом герцога. Прихильники Філіпа вважають досі, що всі його «помилки» насправді були цілком успішними спробами розрядити атмосферу і допомогти співрозмовникам подолати скутість.

Прийнято вважати, що Філіп був занадто суворий зі своїми дітьми, з байдужістю ставився до їхніх проблем. Насправді, і це підтверджують і Чарльз, і Анна, й Ендрю та Едвард, батько першим простягав їм руку допомоги, намагаючись увійти в їхнє становище. Філіп був глибоко засмучений невдалими шлюбами трьох своїх дітей, що закінчилися розлученнями. Він по собі знав, як важко бути одруженим з членом королівської родини. У вузькому колі герцог був уважний і намагався розібратися в проблемах, які виникли, але ніколи не погоджувався на публічні відверті бесіди та інтерв'ю.

Після смерті принца Філіпа Букінгемський палац оприлюднив королівські сімейні знімки, які ніколи раніше не публікувалися. В тому числі і ті, де принц Філіп і королева Єлизавети II фотографувалися зі своїми правнуками.